Асоціація «Дунайська Соя»

Білкова проблема має глобальний характер. Хоча надзвичайно важливо, щоб системні зміни очолила Європа, необхідна підтримка Китаю. Навіть попри значні зміни у сільськогосподарській галузі ЄС, ймовірно, все одно буде змушений імпортувати рослинний протеїн з регіонів, які традиційно є їх експортерами. Однак слід перейти до імпорту сертифікованих продуктів з регіонів та систем, що пройшли ретельну перевірку відповідно до суворих екологічних та соціальних стандартів. Також необхідною є тісна співпраця з Китаєм для забезпечення глобального переходу до сталішого виробництва протеїну. Саме нинішні сільськогосподарські та харчові системи мають найбільший вплив на азотний цикл. Виробництво та споживання білка супроводжуються одними з найбільших викидів парникових газів. Проблему забруднення повітря та води азотом і аміаком, одночасно з втратою природних середовищ існування та біологічного різноманіття, можна вирішити виключно шляхом глобального переходу до більш сталого виробництва протеїну, чого можна досягти шляхом дотримання стандартів відповідального виробництва і торговельних стандартів. Саме тут Європа і Китай можуть співпрацювати задля досягнення глобальних змін.

Через незначний обсяг вирощування бобових культур у ЄС втрачають багато агрономічних і екологічних переваг. Збільшення виробництва зернобобових в Європі надасть багато переваг та зменшить дефіцит протеїну. В Європі, зокрема, зернобобові забезпечать підвищення різноманіття культур та підтримку комах-запилювачів.

В азотних добривах немає критичної потреби, завдяки азотфіксуючій здатності бобових. Вони попереджують накопиченню хвороб, шкідників та бур’янів у межах зернової сівозміни завдяки видовим біологічним відмінностям між культурами. Загалом, основний недолік обмеженої різноманітності структури сільськогосподарських посівів призводить до зменшення врожайності сільськогосподарських культур та збільшення витрат, оскільки основні культури мають більший тиск бур’янів, шкідників та хвороб. Європейські фермери можуть закрити потребу в рослинному протеїні європейського походження згідно екологічних та соціальних стандартів, та одночасно задовольняти дедалі більший попит на продукти без ГМО та регіональних/локальних ланцюгів доданої вартості. Потенціал для вдосконалення вирощування сільськогосподарських культур з використанням зернобобових є найбільшим у Центральній та Східній Європі. В результаті цього трансатлантичну торгівлю буде частково замінено постачанням зі сходу на захід у межах Європи, що допоможе зменшити соціальну та економічну нерівність у ЄС, а також стимулюватиме розвиток у бідних (на даний момент) сільських регіонах. Крім того, у Західній Європі існує потенціал для збільшення виробництва зернобобових культур, не витісняючи виробництво зернових та олійних культур, завдяки перевагам врожайності сівозмін.

Рослини, безумовно, є найважливішим першоджерелом білка. Оскільки побічні продукти, такі як кормова мука з ріпакової макухи, соняшникова олія та висушені зерна, вже використовуються кормовою промисловістю, залишаються можливості для кращого використання агро-харчових залишків в кормах домашніх тварин. Окрім того, на багатьох територіях Європи наші пасовищні системи виробництва можуть забезпечити більш ефективне використання трави та високобілкових пасовищних рослин, напр., конюшини (що відноситься до бобових), з метою зниження використання сої. Кормові культури, такі як люцерна, також є джерелами білка. Існують також потенційні можливості виробництва білків на полях (напр., вирощування водоростей).

Покращене співставлення раціону домашньої худоби з вимогами до білків тваринного походження зберігає білок і зменшує забруднення шляхом зменшення виведення азотних з’єднань. Це може зробити значний внесок у дотримання фермерами балансу поживних речовин на основі системи управління добривами. Білок зазвичай є дорогим компонентом кормів, тому більш точне годування може також зменшити витрати на виробництво.

Завантажити Стратегію «Дунайська соя» для Європи